КРИЖ СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА
Освіта: Вища
Найменування навчального закладу:
Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем'янчука
- Спеціаліст, 2011 рік: Практичний психолог, соціальний педагог
- Магістр, 2018 рік: Викладач педагогіки та методик дошкільної освіти. Вихователь дітей раннього та дошкільного віку. Організатор дошкільної освіти. Вчитель початкових класів
- Бакалавр, 2024 рік: Бакалавр початкової школи. Вчитель початкової школи. Вчитель-логопед
Стаж роботи: 9 років
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії
РОСТИМО ОПТИМІСТА:
покрокова інструкція
Про важливість психологічного здоров’я та емоційного фону майбутньої мами знають абсолютно усі. Тільки дуже складно утримувати психічну рівновагу, якщо в період виношування дитини жінка знаходиться у полоні гормонів-бунтівників, до того ж ледве витримує нові та часто не дуже приємні зміни на фізіологічному рівні. Тому відомих прийомів, таких як прослуховування класичної музики, невербальне спілкування з малюком, недостатньо. Вже після народження варто звернути увагу на такі моменти:
- У розмовах із дитиною намагайтесь уникати акцентування на негативі: «У нас ніколи не виходить», «Мені не щастить». Концентруйтесь на позитивних емоціях, заведіть звичку обговорювати невеликі досягнення та не жалійтеся – навіть іншим членам родини.
- Заохочуйте ініціативність та прагнення до нового. Не відмовляйте сина від пробного заняття у секції футболу «Ти ж погано бігаєш», а краще порадійте його сміливості та дозвольте зробити самостійний крок. Власні «шишки» та гіркий досвід навчать постановці цілей та стануть найкращим мотивом.
- Дозвольте дитині робити вчинки та нести відповідальність за них (у межах розумного). Що це значить? Не кидайтесь в пісочницю для захисту коханого чада, якщо назріває конфлікт між дітьми: дайте йому проявити своє «я» та самостійно відстояти інтереси.
- Навчіться справлятися із страхами та відмовами дитини, хоча це і нелегко. «Я нерозумний», «У мене не виходить танцювальна зв’язка» - такі сигнали про допомогу з вуст дитини варто спрямувати в потрібне русло, м’яко та ненав’язливо підтримавши. «Я теж спочатку не ладнав із математикою, але потім…» - оптимально для підбадьорювання (не плутати зі строгими та сухими настановами). Звертайте увагу на сильні сторони сина/дочки, аби вселити впевненість у власних силах.
- Оптимістичність – не значить наївність. Не забивайте голову чада далекими від реальності фактами та думками, які лише нашкодять його здібності адаптуватися в соціумі. Наприклад, після переходу до нової школи краще утриматися від розповідей про те, як усі однокласники будуть ставати в чергу до вашої дитини, аби завести дружбу. Погодьтесь, що це новий, непростий етап в її житті, який буде абсолютно безболісним, якщо почати із найпростішого – знайомитися із дітьми на дитячому майданчику.
Найголовніше: власним прикладом формуйте у дитини установку на позитив. Адже, як свідчить англійське прислів’я, скільки дітей не виховуй, вони все одно повторять поведінку батьків.
Визначення типу темпераменту дитини
Шановні батьки! На основі спостереження визначте, як поводить себе Ваша дитина в різних ситуаціях. Для цього виберіть один із запропонованих варіантів відповідей.
Як поводить себе дитина, коли виникає необхідність швидко діяти?
а) включається легко, без бурхливих емоцій;
б) включається дуже активно, емоційно;
в) включається, не поспішаючи;
г) включається повільно, обережно.
Як реагує дитина на зауваження дорослого?
а) говорить, що більше не буде, але через деякий час знову робить те ж саме;
б) не слухає і робить по-своєму, бурхливо реагує на критику;
в) мовчить, бере до уваги, розмірковує;
г) ображається, мовчить, довго переживає, плаче.
Як розмовляє дитина з іншими дітьми в значимих для неї ситуаціях?
а) швидко, прислуховуючись до висловлювань інших;
б) стрімко, нікого не слухаючи;
в) спокійно і впевнено;
г) невпевнено, поглядаючи на інших.
Як дитина поводить себе в незвичному для неї оточенні?
а) легко орієнтується, активно цікавиться тим, що її оточує;
б) збуджено, інколи занадто схвильовано;
в) спокійно, уважно розглядає все довкола;
г) слухається дорослих, ніяковіє.
Якщо дитина частіше реагує по типу «а», можна вважати що у неї переважають сангвінічні якості темпераменту; по типу «б» - холеричні; по типу «в» - флегматичні; по типу «г» - меланхолічні.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Батькам маленьких сангвініків слід створити умови для своєчасної зміни діяльності дитини з метою стимуляції її природної активності. Сангвініки мають здатність швидко переключаються з одного виду діяльності на інший, тому в арсеналі дорослих повинно бути якомога більше цікавих і різноманітних ігор (мовленнєвих,, рухливих, ігор з різноманітними матеріалами).
Батькам маленьких холериків слід бути дуже уважними до поведінки і емоцій малюка і, коли емоційна напруга зростає, спробувати зацікавити малюка, переключити його увагу на інший об’єкт чи просто заспокоїти. Це зарадить плачу та бурхливим реакціям, що характерні для дітей цього темпераменту. В ситуації, коли малюк знаходиться у стані сильного емоційного збудження, можна використати прийом, що зветься «тайм-аут». Сутність його в тому, що дитині пропонують деякий час побути в спокійному місці, де їй в цей час можна зробити легкий масаж, спокійно без зайвих емоцій поговорити, чи просто помовчати, поки дитина не заспокоїться. Батькам емоційно нестабільних дітей перш за все слід навчитися контролювати власні емоції. Перед тим, як покарати дитину чи сказати щось в запалі, рекомендується зупинитися і порахувати до десяти, або просто подумати над тим, наскільки будуть корисні такі методи. Дітям-холерикам будуть корисні заняття плаванням, ритмічними танцями, різноманітними рухливими іграми.
Батькам маленьких меланхоліків слід потурбуватися про те, щоб у малюка не було емоційної перевтоми, щоб він не проводив багато часу перед телевізором. Дитина повинна знати, що вона має право поплакати і посумувати – це нормально. Батькам слід стежити за тим, щоб власні негативні емоції не передавались малюку. Спілкування з такою дитиною повинно носити лагідний характер: меланхоліки потребують великого такту і розуміння. Дітям-меланхолікам рекомендуються заняття малюванням, ліпленням, танцями під заспокійливу музику, конструюванням тощо. Бажано мати домашню тварину, яку малюк буде доглядати і пестити.
Батькам флегматиків рекомендується розвивати фантазію дитини, пропонувати ігри-експерименти, логічні завдання, ігри з різноманітним матеріалом. Виховні дії батьків повинні бути передбачувані і зрозумілі дитині. У жодному разі не сердитись на дитину за її повільність, створювати умови для активної рухової діяльності